ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ПЕРШИХ КЛАСІВ
Якщо дитину підтримувати, вона вчиться впевненості в собі.
Д.Нантьс
1. Формувати позитивний психологічний клімат в учнівському колективі: Враховувати макро- і мікросоціальні умови розвитку колективу 1-класників та їх батьків; Володіти психологічними способами взаємовпливу: навіювання, унаслідування, переконання; Регулювати взаємовідносини між учнями класу шляхом виявлення й усунення конфліктних ситуацій.
2. Сприяти формуванню вмінь та навичок, які полегшують процес адаптації: Вміння усвідомлювати вимоги вчителя і відповідати їм; Вміння встановлювати міжособистісні відносини з педагогами; Навички впевненої поведінки на уроці; Навички самопідтримки; Навички адекватної оцінки власних можливостей та здібностей; Навички конструктивного відношення до невдач, помилок; вміння аналізувати досягнуті успіхи.
3. Враховувати індивідуально-характерологічні особливості учнів: Тенденція до нестриманості пов'язана з невмінням керувати собою, своїми вчинками, почуттями. У роботі з такими дітьми необхідно уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати відносин і гальмувати їх збудливість. Доречно розмовляти спокійним тоном, не підвищувати голос; не вирішувати проблему, коли учень збуджений. Висока емотивність (чутливість, вразливість) деяких дітей може призвести до плачу на уроках, такі учні довго переживають тривогу, образу. Тому у роботі з ними не скупіться на ласку, усмішку, підтримку. Високий рівень тривожності спричиняє невпевненість на уроках, під час проведення самостійних та контрольних робіт; хвилювання при спілкуванні з окремими вчителями призводить до комунікативних проблем з однокласниками. Шкільна тривожність може провокуватися безпосередньо педагогами, які орієнтують дітей на отримання лише високого рівня, вимагають "правильної" поведінки і нагороджують за результат, а не за сам процес його досягнення. Під час роботи з тривожними дітьми намагатися перебороти їх негативний емоційний стан. Гіперактивні (висока активність, часто піднесений емоційний фон, енергійні) мають високий потенціал, резерв до роботи. Тому їм не завадить додаткова індивідуальна робота, більше навантаження протягом одного уроку.
4. Враховувати типологічні особливості учнів (типи темпераменту: холерики, сангвіники, флегматики, меланхолики).
5. Звертати увагу на результати психологічних досліджень пізнавальних процесів (уваги, пам'яті; сприймання, мислення) учнів-першокласників та користуватися прийомами удосконалення пізнавальної сфери на уроках. Цікавими, корисними й доцільними будуть методи запропоновані "Школою ейдетики". Враховувати фізіологічні особливості та стан здоров'я учнів.
6. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
7. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
8. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
9. Хваліть учня за найменші досягнення.
10. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
11. Створюйте ситуації успіху.
12. Зменшуйте кількість заперечливих слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
13. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи, що працюватимуть разом.
14. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
15. Давайте учням можливість виплескнути енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
16. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.
17. Уникайте вживання пестливих слів при поясненні матеріалу уроку, визначень, вказівок до виконання.
2. Сприяти формуванню вмінь та навичок, які полегшують процес адаптації: Вміння усвідомлювати вимоги вчителя і відповідати їм; Вміння встановлювати міжособистісні відносини з педагогами; Навички впевненої поведінки на уроці; Навички самопідтримки; Навички адекватної оцінки власних можливостей та здібностей; Навички конструктивного відношення до невдач, помилок; вміння аналізувати досягнуті успіхи.
3. Враховувати індивідуально-характерологічні особливості учнів: Тенденція до нестриманості пов'язана з невмінням керувати собою, своїми вчинками, почуттями. У роботі з такими дітьми необхідно уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати відносин і гальмувати їх збудливість. Доречно розмовляти спокійним тоном, не підвищувати голос; не вирішувати проблему, коли учень збуджений. Висока емотивність (чутливість, вразливість) деяких дітей може призвести до плачу на уроках, такі учні довго переживають тривогу, образу. Тому у роботі з ними не скупіться на ласку, усмішку, підтримку. Високий рівень тривожності спричиняє невпевненість на уроках, під час проведення самостійних та контрольних робіт; хвилювання при спілкуванні з окремими вчителями призводить до комунікативних проблем з однокласниками. Шкільна тривожність може провокуватися безпосередньо педагогами, які орієнтують дітей на отримання лише високого рівня, вимагають "правильної" поведінки і нагороджують за результат, а не за сам процес його досягнення. Під час роботи з тривожними дітьми намагатися перебороти їх негативний емоційний стан. Гіперактивні (висока активність, часто піднесений емоційний фон, енергійні) мають високий потенціал, резерв до роботи. Тому їм не завадить додаткова індивідуальна робота, більше навантаження протягом одного уроку.
4. Враховувати типологічні особливості учнів (типи темпераменту: холерики, сангвіники, флегматики, меланхолики).
5. Звертати увагу на результати психологічних досліджень пізнавальних процесів (уваги, пам'яті; сприймання, мислення) учнів-першокласників та користуватися прийомами удосконалення пізнавальної сфери на уроках. Цікавими, корисними й доцільними будуть методи запропоновані "Школою ейдетики". Враховувати фізіологічні особливості та стан здоров'я учнів.
6. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
7. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.
8. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
9. Хваліть учня за найменші досягнення.
10. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
11. Створюйте ситуації успіху.
12. Зменшуйте кількість заперечливих слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
13. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи, що працюватимуть разом.
14. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
15. Давайте учням можливість виплескнути енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
16. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.
17. Уникайте вживання пестливих слів при поясненні матеріалу уроку, визначень, вказівок до виконання.
