Робота психологічної служби нашої школи проектується відпоповідно до Закону України «Про освіту».
Основною метою діяльності психологічної служби є забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально–виховного процесу, посилення розвивального і виховного компонентів. Для реалізації цієї мети психологом та соціальним педагогом школи складається план роботи на рік. Він має три розділи: діагностика, корекційно–розвивальна робота, консультування, які охоплюють такі напрямки роботи:
- робота з адаптації першокласників;
- профілактика дезадаптації учнів при переході в середню школу;
- психологічна просвіта;
- профорієнтація старшокласників;
- формування здорового способу життя;
- робота з дітьми «групи ризику»;
- правове виховання;
- робота з обдарованими дітьми;
- психологічні дослідження за запитами адміністрації, батьків, вчителів;
- робота ПМПК;
- методична робота.
Особлива увага приділяється дітям, які вперше прийшли до школи. Психологічна підтримка полягає в тому, щоб допомогти кожному учневі соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей. Для цього психолог проводить діагностику першокласників, що включає з’ясування готовності учнів до навчання у школі та вивчення їхнього емоційного стану.
Після обстеження школярів психолог проводить цикл розвивальних занять з використанням ігротерапії, руханок, метою яких є особистісний розвиток учнів щодо самостійності, відповідальності, толерантності, самооцінки, самоусвідомлення, вміння товаришувати, спілкуватися, контролювати свої емоції, поважати й розуміти оточуючих та інших соціальних навичок.
З батьками першокласників проводиться групова консультація. Батькам учнів, у яких у результаті діагностики, були виявлені недоліки, надається індивідуальна консультація.
Наприкінці початкової школи починається робота з майбутніми п’ятикласниками. З’ясовується рівень готовності дітей до навчання в середній ланці. З питання адаптації п’ятикласників за планом проводиться така робота:
- комплексна діагностика;
- психологічна просвіта батьків;
- корекційно – розвивальна робота з учнями;
- педконсиліуми або педради.
Одним із важливих напрямків психологічної служби є супровід обдарованих дітей. Вивчення розпочинається з молодших школярів на основі спостережень, спілкування з батьками та вчителями. На діагностичному етапі проводиться оцінка творчих можливостей і здібностей дитини психологом школи та педагогами. З учнями проводяться заняття на розвиток творчих та розумових здібностей.
Значна увага приділяється формування здорового способу життя та збереженню здоров’я, попередженню негативних явищ та попередженню
ВІЛ/ СНІДу серед молоді.
Приділяється увага правовому вихованню учнів. У школі систематично ведеться робота з дітьми, які стоять на шкільному обліку. З ними проводилась відповідна робота: профілактичні бесіди, відвідування вдома, розмова з вчителями з приводу поведінки на уроках.
Однією зі складних проблем сучасної школи є наявність правопорушень серед дітей та підлітків. На виконання плану заходів щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності та з метою недопущення учнями негативних вчинків, пропаганди здорового способу життя в школі проводиться багатогранна системна робота з батьками та учнями школи.
З учнями 9-11 класів проводиться профорієнтаційна робота.
Пам’ятка для
батьків
«Що та як слід забороняти дитині»
1. Коли Ви щось забороняєте дитині, обов’язково поясніть причину заборони, поговоріть із дитиною про можливі наслідки її вчинку.
2.
Розумно обмежуйте
кількість заборон та надавайте дитині можливість активно діяти і пізнавати
світ.
3.
Заборони мають
засвоюватись дитиною поступово та свідомо. Вимоги батьків мають бути узгоджені.
4.
Уникайте
узагальнених заборон типу: «Не смій більше бути таким поганим!» (а яким?),
«Ніколи не роби більше так, щоб не доводилося тебе лаяти!» (а як саме не
робити?). такі заборони для дітей незрозумілі.
5.
Завжди пам’ятайте,
що в будь-якому конфлікті як мінімум двоє учасників і що важко не тільки нам з
дитиною, але і їй з нами. Адже вона слабкіша, менша, менш досвідчена.
ПОРАДИ
ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
«Наше
завдання не в тому, щоб зробити
себе
необхідними нашим дітям, а навпаки,
у
том, щоб допомогти їм навчитися,
по
можливості скоріше обходитися без нас».
К.О.
Конраді
Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших життєвих поразок. Саме в першому класі й діти й батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач. Школа, клас – усе це вносить новизну в життя не тільки кожної дитини, а й всієї родини.
Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але неменшеважлива готовність психологічна.
Складовим
психологічної готовності є:
· особистісна
· вольова
· інтелектуальна
Особистісна
готовність –
виражається у відношенні дитини до школи, навчання, вчителя і до самого себе.
У дітей
повинна бути позитивна мотивація до навчання в школі (Мотивація – це внутрішня
спонука щось робити. Є важливою для успішного навчання).
Як
правило, всі діти хочуть іти до школи, сподіваються бути хорошими учнями,
одержувати хороші оцінки. Але що ж приваблює, їх там?
Одні
говорять: «Мені куплять портфель, форму», «Там навчається мій друг». Про те це
все зовнішні прояви. Важливо щоб школа приваблювала дітей своєю головною метою
– навчанням, щоб діти говорили: «Хочу навитись читати», «Буду добре вчитись,
щоб коли вирости стати…»
Про те є
діти, які не хочуть іти до школи. Чому? Наприклад, 6-ти річна дівчинка успішно
відповідала на всі запитання під час співбесіди, блискуче виконувала всі
завдання: «А на запитання: «Чи хоче вона навчатися в школі» - відповідає: «Ні»
Хоча
таких дітей мало, але вони викликають занепокоєння. На запитання: «Чому?»,
відповідають: «Там ставляють 2», «Не буде часу гратись», «Там можуть
насварити».
Звідки ж
така обізнаність дітей? В першу чергу – це мова батьків. Особливо коли вдома
говорять: «Ось почекай, підеш у школу, там тобі покажуть». Можна зрозуміти
боязнь і тривогу цих дітей. І скільки тепер потрібно уваги і терпіння проявити
вчителям, щоб змінити їх відношення до школи. Значно розумніше відразу
формувати позитивну мотивацію до школи і до вчителів.
Визначити мотивацію дитини щодо навчання можна за допомогою вправ-ігор.
1. В
кімнаті виставлені іграшки, дитині пропонується їх роздивитись. Потім сідаєте
разом з дитиною і читаєте казку, яку раніше не читали. На найцікавішому місці
зупиняєтеся і запитуєте, що хоче ваша дитина: слухати казку далі чи гратись
іграшками.
Висновок
такий: якщо дитина хоче йти гратись – у неї переважає ігровий мотив. З
пізнавальним інтересом – хоче дитина слухати далі казку.
2. «Уяви
собі»
Уяви
собі, що є дві школи в одній щодня вчаться писати, читати рахувати, а другій –
танцювати, грають в спортивні ігри.
В яку
школу ти хотів би ходити.
Емоційно-вольова
готовність.
Дитину
чекає важка напружена праця. Від неї будуть вимагати не тільки те що вона хоче
а й те що треба: режим, програма. А це не просто, особливо, коли поряд є
іграшка і не думати про неї. Потрібно проявити вольові зусилля, здатність
керувати своєю поведінкою.
Діти
6-ти років здатні відмовитися від гри і виконати вказівку дорослого. Адекватно
реагувати на зауваження.
Інтелектуальна
готовність –
розвиток пізнавальних процесів та научуваність. Важливо, щоб дитина була
розвинена розумово. Довгий час про розумові здібності судили по кількості
знань, умінь, словниковому запасі. Ще й зараз деякі батьки вважають, що чим
більше дитина знає і говорить тим вона розвиненіша. Слід враховувати, що
змінилися умови життя – діти купаються в інформації (телебачення, комп’ютери та
ін.), як губка поглинають нові слова, вислови. Різко збільшується словниковий
запас, але це не означає, що з такими темпами розвивається мислення. Тут немає
прямої залежності.
Існуючі
програми, їх засвоєння вимагають від дитини вміння узагальнювати, порівнювати,
аналізувати, виділяти головне, робити висновки. Чи готові діти до цього?
Велика
цінність – для дитини спілкування з батьками. Намагайтеся відповідати на дитячі
запитання. Часто дорослі замість того, щоб підтримувати дитячу допитливість
придушують її,відмахуючись від дитячих питань.
Ситуація:
Син намагається вияснити: «Чому пливуть по небу хмарки?» Батько роздратовано
відповідає: «Дивись краще під ноги». Після кількох подібних відповідей у дитини
пропаде будь-яке бажання щось запитувати. А пізніше, якщо у сина проблеми у
навчанні, батько дивується:»Чому він такий пасивний, нічим не цікавиться».
Важливо
не уникати відповідей і не давати готових, а давати можливість зрозуміти, чому
так. Адже діти розуміють по-своєму.
Наприклад. 10 ґудзиків покласти двома
рядами й запитати дитину: «Чи однакова кількість ґудзиків у двох рядах?»
Відповідь швидше всього буде вірна. А якщо забрати ґудзик і розсунути нижній
ряд, щоб по довжині він був такий самий, наперекір дорослій логіці дитина
скаже, що ґудзиків знову однакова кількість.
Дорослі в такому випадку роблять одну й ту ж помилку – починають говорити як правильно. Краще підвести поступово до правильної відповіді, практично показати а не втлумачувати незрозуміле.
Існує
вислів: «Якщо пагінець тягнути, він від цього не виросте, а навпаки
– зав’яне. Отже, в інтелектуальну готовність входять як запас
знань і уявлень дитини, так і сформованість мисленнєвих операцій.
Дитина
6-ти років повинна знати:
· домашню
адресу, країну, в якій живе;
· прізвище,
ім’я, по-батькові своє і батьків;
· орієнтуватися
в порах року, х послідовності, основних ознаках, знати назви місяців, днів
тижня;
· знати
види дерев, квітів;
· тварини
дикі та домашні;
· вміти
узагальнювати (називати одним словом);
· робити
логічні умовисновки (лимон - кислий, а цукор - … );
· назвати
подібні ознаки;
· бачити
відмінності.
Часто
дитина ці знання здобуває стихійно і деякі дорослі думають, що не потрібно
ніякого спеціального навчання. Проте не зайвим є обговорення з дитиною
побачений фільм чи прочитана книжка, послухати як дитина все зрозуміла. Буває,
що дитина розуміє все по своєму і це може закріпитися.
Мислення
дитини можна перевірити на простих завданнях. Наприклад, порівняти два
предмети: місто і село, дощ і град, зима і літо…Як дитина розуміє значення
слів.
Досвід
показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім’ю,
сімейне виховання.
Потрібно
прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання підкреслювати його
значимість для всіх членів сім’ї. Неодмінно повинна бути внесена оптимістична
нотка, яка вказує на впевненість батьків у тому, що навчання дитини піде
успішно, що вона буде старанно й самостійно виконувати всі шкільні вимоги.
Проте не слід ставити перед дитиною високі вимоги. Наприклад, навчатися лише на
10-12 балів. Бо якщо вона не може їх виконати їй боляче, у неї знижується
самооцінка. Адже 10-15% учнів – відмінники у початкових класах, а далі й цей
відсоток зменшується. А якщо дитину хвалити у неї з’являється почуття успіху, а
успіх – джерело позитивного відношення до школи, яке потрібно постійно
підтримувати.
Отже,
ваша підтримка, віра в вашу дитину в її успіх допоможуть перебороти всі
перешкоди.
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ МАМИ І ТАТА МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА
· Починайте
«забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома,
визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми
навіть можемо довірити тобі помити посуд».
· Визначте
загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси ( улюблені
мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
· Залучайте
дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни,
орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на
морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
· Не
лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте
почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або
вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
· Навчіть
дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що
виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви
зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
· Постійно
говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в
театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте
уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
· Відповідайте
на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес
ніколи не вгасне.
· Постарайтеся
хоч іноді дивитися на світ очами вашої дитини. Бачити світ очима іншого –
основа для взаєморозуміння.
· Частіше
хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте,
відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте
високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки
допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
· Не
будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди
розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте
альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас
тепер і в майбутньому.
ПОРАДИ
ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА
Порада
перша
Найголовніше,
що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага. Вислуховуйте її
розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається
вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює
весь день!
Якщо
дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу
підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна
ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з
дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.
Порада
друга
Ваше
позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.
Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У
відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша,
найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у
житті. У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим
вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати.
Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте
активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки
між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.
Навіть
якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що
щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими.
Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом
вчителя.
Дуже
шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному
колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і
впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.
Порада
третя
Ваше
спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.
Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи
просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона
гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми
тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам
один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця. Зустрічали хлопчика
зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни. Батьки хлопчика
помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею.
Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках,
снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет,
спортивний зал. До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі
бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся,
тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер
школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.
Порада
четверта
Допоможіть
дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено. Особливо
ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В
цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу
між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим
шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми
ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм,
щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас
додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей.
Не варто
«підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та
одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка
може зіткнутися із заздрістю однокласників. Упевнений в собі, товариський малюк
адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.
Порада
п’ята
Допоможіть
дитині звикнути до нового режиму життя. Дитина звикає до школи не тільки
психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з
необхідністю вставати в один і той же час зранку. Впродовж 3-6 годин шкільного
дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює
напруженому робочому дню дорослої людини. З початком шкільного навчання різко
збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до
цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша
дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися
засинати в один і той же час. Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки. Дитині
потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок
використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички».
Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трішки тиші і відпочинку.
Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки у перші місяці шкільного
навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада
шоста:
Мудре
відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей
дитини. Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про
їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника. Шкільні
успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.
Шкільна
оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент.
Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні
успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за
щастя вашої дитини.
Давайте
постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі,
були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими!
Одна
мама порівняла перший рік навчання дитини у школі з першим роком після
народження: величезна відповідальність, необхідність багато часу проводити
поруч, океан витримки й терпіння. Це справді серйозне для батьків
випробовування їхньої життєвої стійкості, доброти, чуйності. Добре, якщо дитина
у важкий перший рік навчання відчуватиме підтримку.
У 6-7
років формуються мозкові механізми, що дозволять дитині бути успішною у
навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були
праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у школи у 9 років, коли
нервова система вже сформована.
Одна
серйозних зривів можна уникнути й сьогодні, якщо дотримуватися простих правил.
Правило
1
Ніколи
не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам
початок шкільного життя вважається важким стресом. Якщо маля не зможе гуляти,
відпочивати, відпочивати, робити без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми
зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються вам
необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до
початку навчання або із другого класу.
Правило
2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більше як на 10-15 хв. Тому, коли ви будете робити з нею уроки через кожні 10-15 хв. необхідно перериватися і обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин.
Правило 3
Комп’ютер,
телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження мають
тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й
невропатологи в усіх країнах світу.
Правило
4
Протягом
першого року навчання ваше маля понад усе потребує підтримки. Дитина не тільки
формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею
самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме в цей час у маляти складається
свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і
впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за двійки
й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від
нескінченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі.
ОСОБЛИВОСТІ
ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ УЧНІВ 5 КЛАСУ
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.
var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }